5 серпня сотні людей у різних країнах світу взяли участь в одноденному голодуванні в знак солідарності з українськими політичними в’язнями. За даними організаторів кампанії, в самій Україні до неї долучилися 162 особи, з яких 92 перебували в ув’язненні; ще 260 учасників виступили в інших країнах. Приводом стали повідомлення про тортури, побиття та важкі умови утримання ув’язнених, насамперед у Вінницькій виправній колонії № 86.
Ми вважаємо принципово важливим висловити солідарність з усіма людьми, які зазнають політичних переслідувань в Україні. Тортури ув’язнених, позасудове насильство, переслідування за політичні погляди та спроби змусити людину відмовитися від своїх переконань є неприпустимими незалежно від того, яка держава їх здійснює і під яким прапором.
Тим більше важливою у цьому контексті стає міжнародна солідарність. Якщо завдяки громадському тиску вдається хоча б припинити побиття ув’язнених, забезпечити передачі посилок, телефонних дзвінків або виведення конкретної людини з карцеру, така кампанія вже має цілком відчутний сенс.
Саме тому ми підтримуємо не лише вимоги припинити насильство над політичними в’язнями в Україні, а й скасування всього репресивного законодавства як такого.
Ми раді, коли люди захищають українських комуністів від української держави. Але виникає просте запитання: де така сама міжнародна мобілізація, коли російська держава ув’язнює російського комуніста?
Где сотни участников голодовок, когда российские силовики преследуют и подвергают пыткам левых активистов, антифашистов, социалистов, независимых профсоюзных и антивоенных активистов? Где международные пикеты, когда российские дезертиры и политические активисты годами собирают “с миру по нитке” на адвокатов, чтобы избежать выдачи обратно государству, которое собирается их судить?
У матеріалах організаторів акції лунає доречна критика ЄС, США, НАТО, українського націоналізму, західної зовнішньої політики та капіталістичної системи загалом.
Але Російська Федерація, яка веде війну за межами своїх міжнародно визнаних кордонів, претендує на політичне й економічне панування над сусідніми країнами, використовує військову силу як інструмент зовнішньої політики; придушує незалежний робітничий, лівий та антивоєнний рух усередині країни, переслідує дезертирів та ухилянтів; відправляє комуністів, анархістів та соціалістів до в’язниць — якимось дивним чином випадає з «антиімперіалістичної» картини світу організаторів.
Для нас така логіка є принципово неприйнятною. PSL послідовно виступає проти авторитаризму, мілітаризації та репресій на всьому пострадянському просторі, а не лише там, де це вигідно соціал-шовіністичним силам як прозахідного, так і проросійського спрямування. У наших матеріалах та акціях ми одночасно порушуємо питання становища українських і російських політв’язнів, дезертирів та робітничих активістів і говоримо про необхідність боротьби проти путінського та прозахідного капіталізму водночас.
Ми надаємо матеріальну та медійну підтримку російським лівим політв’язням, проводимо кампанії солідарності, поширюємо матеріали про репресії та допомагаємо людям, яким загрожує екстрадиція.
Ми робимо це тому,що переконані в тому, що солідарність має бути універсальною! Ми вважаємо, що придушення профспілок, мілітаризація, експлуатація, націоналізм та авторитарні практики вимагають інтернаціональної, а не табірної відповіді.
Для нас репресії української держави не виправдовуються російською агресією, а репресії російської держави – імперіалізмом США та країн НАТО.
Ми не надаємо жодній державі «антиімперіалістичної» індульгенції, адже інтернаціоналізм починається там, де закінчується вибір «правильної» в’язниці.
Ми пропонуємо учасникам голодування, а також усім зацікавленим особам та організаціям провести у жовтні 2026 року загальну міжнародну акцію за звільнення політв’язнів та скасування репресивних законів як у Росії, так і в Україні!